Початки скнилівської парафії

Аж 1614 року Ян-Боніфацій Мнішек з Великих Кунчиць, львівський староста, визначив у Скнилові ґрунт для будівництва церкви, якої раніше тут не було (ф.9, т.443, с.1407). Є точний документ, який засвідчує, що це сталося 6.10.1614 року у Низькому замку м.Львова. Його дозвіл наступного року затвердив король Зиґмунд III. Сталося це у Варшаві 23.3.1615 року [15, с.14]. Коло свята Трійці 1682 року селянин Семен Чайковський прибув до львівського суду і приніс той королівський привілей, щоб вписати в судові акти. В королівському акті було записано, що той дає дозвіл на заснування «sinagoga Ritus Rutenie» та підтверджує дозвіл Станіслава-Боніфація Мнішка, львівського старости. І хоч нас коробить слово синагога, воно не є вибриком польського монарха. Це було майже нормою того часу так демонструвати у державних документах братерські християнські почуття поляків до українців. Так писалося в тодішніх львівських судових актах про українські церкви. Зрештою, слово синагога не є чимось поганим, бо в перекладі з грецької мови означає «зібрання, збори».

Сам староста Мнішек писав, що дозволяє заснувати в Скнилові церкву, бо через віддаленість до священика діти тут часто помирають нехрещеними, а хворі без останньої сповіді. Визначив для священиків для будівництва і ужитку ґрунт Горб, між землями Петра Коваля та Малим Скниловом. Починався від гостинця, що вів з того

села до Львова, а закінчувався на границі з Сокільниками. Церква мала мати ім’я Спаса. Кожен зі священиків на св.Мартина (11 листопада) має за це щорічно давати до двору по 2 каплуни та платити 15 гр податку. Ніяких інших данин державі і двору не повинні давати.

Про церковне життя Скнилова у XVII ст мені нічого невідомо, бо нема церковних документів з того часу. В архіві Львівської консисторії збереглися документи, що починаються від 1700 року. В Національному музеї Львова зберігаються два акти копій генеральних візитацій місцевої парафії, які складені польською з домішками латинської мови. Я їх переписав, переклав на українську і пропоную читачам. Окремі слова і вислови, які не піддаються перекладу, подаю як в оригіналі.