Церква Преображення Господнього на дубових підвалинах, далі в стінах з різного дерева, переважно соснового, обструганого тиблем, з одним верхом над серединою у вигляді куполу у 8-ку, побита ґонтом. Підлога з дощок тісно укладена. Сама в собі догідна і світла. Є одні двері з бабинця на захід, другі з середини на північ. Обоє дубові, належно заковані. Перші на дрючок зсередини, а другі на залізний внутрішній замок замикаються. Збудована 1761 року і з дозволу консисторії від 13 лютого превелебним о.Яковом Березницьким, тодішнім деканом львівським, заложена і до вжитку відповідно з ритуалом церемоніально посвячена. Коло неї цвинтар, оточений парканом, з однією хвірткою від хати священика, а другою від загумінків, що на дверцята закривається. На цвинтарі дерев’яна дзвіниця на 4 дубових стовпах, теж під ґонтом. На ній два більші дзвони. В церкві вівтар у квадрат будований, покритий трьома білими обрусами. Під першим з них антимінс з реліквіями, виданий єп.Ат.Шептицьким 1730 року. Над вівтарем образ Пр.Д.Марії між слупами різьбленими, теж різьблений та малярсько позолочений, з китайковою заслоною на білій основі у квіти та з другою газовою подвійною. Сам на бляті дерев’яному. На ньому 13 шнурків коралів та 2 срібні корони w flansy золочених, з numismate (монетою?) itedem срібним ad instar тинфа коронований Пр.Д.Марії Бердичівської. Нижче того кивот з внутрішнім замочком. В ньому цинова пушка для св.тайн, покривалом peruwianowym покрита. Зверху престолу циновий хрест, з боків 2 пари цинових ліхтарів, а пара дерев’яних точених і малярсько посріблених, з восковими свічками. Заслона коло вівтаря блаватна (шовкова) на цитриновій основі з чорними квітами. Мирниця зі св.олією в дерев’яній коробці. Пара скляних ампулок, спіжовий дзвінок, а другий такий же мосяжний. Мосяжна кадильниця. Цинова таца на антидор. Вівтарик зліва коло стіни з шухлядами знизу, над ним дерев’яний образ титулу церкви. Дві плащаниці, мальовані на полотні. Бурса адамашкова зелена з срібною пушечкою, зсередини позолоченою. Посудина цинова на кадило. Подушка під Мшал, пошита на білому атласі.
Інвентар церковний. Срібна чаша з патеною, ложечкою та звіздою такими ж. Всі щиро золочені, вартістю 200 зол за гроші зі складки парафіян куплені.
До неї 4 покривала великі:
1 .партерове на цеглястій основі в білі квіти, 2.морове голубе,З.на шагрині цеглястому мальоване, 4.berykowe чорне. Воздушків 6 з різних тканин, 4 корпорали, 5 пурифікаторів.
Фелонів чотири:
1.подвійний моровий голубий,2.партеровий на червоній основі в білі квіти;3.чорний камковий – всі зі стулами і нарукавниками до комплекту, 4.від низу адамашковий голубий, з верхом червоним оксамитом покритим, у квіти золоті, зі стулою шагреневою червоною та нарукавниками голубими китайковими. Альб 4 з домашнього полотна, 2 гумерали, поясів нитяних волочкових 3, а 4-тий єдвабний попелястий. Обрусів у схованні 4.
Образи. Образ архієрея, апостоли і пророки на своїх місцях вгорі, вище них різні на полотняній куртині мальовані образи. Царських воріт і мальованих образів нема. По кутах перед правим і лівим крилосами образи св.Миколая та Пр.Д.Марії з вівтарями перед ними, в білі плахти прибраними.
На них та інших деяких образах є 10 бляшаних корон. In facie (напроти?) тих маленьке дерев’яне розп’яття. В церкві висять дві мосяжні лампи і два поставники на дерев’яних ліхтарях. Коло лівої стіни поміж вікнами вівтар гідний різьбярської роботи, з великим образом Преображення Господнього на полотні. Перед ним вівтар трьома білими обрусами застелений, з антимінсом від єп.Ат.Шептицького з 1750 року з реліквіями.
Розп’яття дерев’яне невелике, пара свічок на цинових ліхтарях, друга пара на дерев’яних, малярськи посріблених. Процесійний дерев’яний хрест. 4 чисто полотняні хоругви. Велика біла бляшана лампа висить посеред церкви. Тетрапод покритий білою плахтою і старою опоною полотняною. В бабинці 2 образи св.Миколая, третій Стяття св.Івана Хрестителя, четвертий св.Юрія-мученика всі на дерев’яних блятах. Вгорі старі, колись на полотні намальовані, Страсті Христові і Страшний Суд. Хрестильниця кам’яна зі свяченою водою. Там же коло дверей зо 600 гонт складено.
Церковні книги. Євангеліє, оправлене в червоний оксамит, з бляхою невеликою посередині, по рогах з Євангелистами і стількома ж пуклями ззаду, з 2 застібками. Всі ті оздоби срібні. Друге Євангеліє в звиклій оправі. Апостол, Трифолой, Октоїх, Тріодь пістна і цвітна, Служебник давній, Требник великий у 4-ку, Ірмолой, Община, Псалтир, Часословець- всі ті львівського друку. Два Мшали і Троє Набоженств – почаївські. Требник другий у 8-ку – унівський. Деякі з них до норм у митрополичій друкарні виправлені і про належність до цього місця попідписувані.
Примітка автора: За наказом Ватикану 24.11.1728 року була створена комісія для перегляду українських богослужбових книг, яка працювала з 9.3.1730 до 17.3.1731 року. Після того виправлення книг в 1732 році було доручене львівському Ставропігійському братству. 3.5.1738 року єп.Ат.Шептицький видав послання для священиків, яким визначив, щоб в термін до 8 тижнів були зроблені всі поправки в книгах під загрозою позбавлення посади [33, с.112].
Землі церковні. Парох показав витяг з привілею на володіння землями, якими він володіє, від короля Зигмунда III, який тут дослівно переписується. «Акт у
Низькому замку Львівському. Коло св.Трійці 1692 року» прийшов особисто до місцевих актів селянин Семен Чайковський і приніс королівський привілей, виданий громаді Скнилів на ерекцію греко-католицької церкви, з його власноручним підписом та королівською печаткою. (В ньому зазначено, що Зиґмунд III стверджує, що йому був показаний документ, виданий шляхетним Станіславом Боніфацієм Мнішком, львівським старостою, з його підписом і печаткою для церкви руського обряду та священика). «Відомо чиню тим, кому про це треба буде знати тепер та опісля, що на часті просьби підданих зі
Скнилова з мого львівського староства про виділення і признання ґрунту і для будівництва церкви під титулом св.Спаса та хати для священика для збільшення хвали Бога релігії руської, бачучи, що через віддалення церкви помирає багато хворих без церковних обрядів, теж і дітей нехрещених через те, тому йдучи назустріч просьбам, призначив і казав виділити певний ґрунт, званий Горб, який знаходиться з одного боку від хати селянина Петра Коваля, підданого з мого села Скнилів, а з другої сторони від ґрунту підданих Скнилова Малого, шпитального села. А другим кінцем від гостинця, який іде з того села до Львова, а ще одним кінцем до границь села Сокільники. І цей ґрунт до тої церкви під її будівництво та користування священикам буде навічно. З того ґрунту кожен священик має на св.Мартина давати до скнилівського двору по 15 гр і два каплуни, а до жодних інших податків, повозів та повинностей не може бути притягнутий. Дозволяємо, щоб собі громада підтвердження у короля отримала, а для більшої віри і певності підписую і печатку прикладаємо. Дано в Низькому замку Львівському 6.10.1614 року. Станіслав Мнішек староста». (Відповідно король Зиґмунд III затвердив цей акт у Варшаві 23.3.1615 року, 24 року його панування).
Примітка 1. На описаному вище ерекційному Горбі є поля орного на 20 до, вільховий запуст всередині і сіножать при ньому на 15 косарів, в кінці якої від села хата, сад, гумно і город на 0,5 до. Там же і церква з цвинтарем прилягає, а другим кінцем на півдні це прилягає аж до сокільницької границі.
Примітка 2. В ерекції зазначено, що Горб починається від львівського гостинця, а тепер попід хату священика, над тим гостинцем (сидять) 4 підданих міських шпитальних, невідомо яким правом і як давно, дізнатися неможливо. Так зізнали селяни Іван Федик, Іван Стецик, Григорій Війтів син, та інші парафіяни місцеві.
Парох місця. Велебний о.Лука Керницький за презентою колись пана Йосифа Потоцького, воєводи і генерала землі Київської, великого гетьмана коронного, з 10.11.1741 року, виданої в Лежайську, висвячений єп.Ат.Шептицьким в Унові 6.6.1742 року. Грамоту про це показав. Той давніші метрики хрещень з 1687 року, вінчань з 1690 року і всі свої з часу призначення дотепер, як-небудь писані, показав. Книгу проповідей теперішнього видання має. Парафіян тут є 70 родин, з яких кожен господар на вино по 16 гр дає, а купляти має священик. Братство тут є за фундушем (грамотою) теперішнього єпископа друкованим і тільки в час візити підписаним. Реєстри витрат і доходів показали. В скарбоні грошей майже нема, бо всі видали надокінчення церкви і її внутрішнє прикрашення. Школа для дяка здалабися і платня від парафіян, без якої той не може вижити.
Наказ. Візитатор віддає належне старанності священика і парафіян. Він теж посвятив церкву в присутності священиків та вірних. Священик має розібратися, чому осіли піддані шпитальні на церковних землях, щоб через близькість до хат церква не потерпіла якої шкоди [28, с.93-95].
Примітка автора: в архівних матеріалах є оригінал тієї грамоти, де на згині затерте ім’я презентованого священика, але зате чітко проставлена дата 10.11.1742 року [15, с.1]. У копії візитаційного акту при переписуванні вкралася помилка на 1 рік.
У 1765 році місцевий священик мав у парафії 427 душ, з яких 112 становили діти дошкільного віку (тобто до 6 років) [30, с.25].
Після смерті о.Луки священиком якийсь час служив його син о.Іван Керницький, а після того став о.Павло Стрілецький.
1788 року якийсь Моленицький давав до консисторії характеристику на скнилівського пароха. Писав, що той живе надзвичайно бідно, навіть курки і кота вдома не має. Можливо, що й сорочки не має, а в чому ходить, у тому й спить. А боргів має, як волосся на голові. Тому нема з чого взяти катедратика [1, с.22]. Виглядає, що це був управитель маєтків, який дав таку довідку на прохання консисторії. Катедратик за о.І.Керницького таки заплатив у Львові оброшинський декан 7.5.1788 року і взяв квитанцію [2, с.45]. Виглядає, що о.Іван був усунений з посади як нездатний до служби.